Уявімо поле бою. Дві держави ведуть виснажливу війну, яка триває вже не перший рік. Лінії фронту стабілізувалися, ресурси поступово вичерпуються, а моральний дух армій починає тріщати під тиском постійних втрат. І раптом серед цього хаосу з’являється солдат, який просто напросто не може померти. Його ранять - він відновлюється. Його вбивають - він повертається. Що б з ним не робили, як би не травмували, його кістки зростуться, плоть виросте заново, руки та ноги самі собою з'являться наново, і навіть найпотужніше озброєння не здатне його зупинити, по крайній мірі надовго. Його тіло може бути знищене повністю, але вже за хвилини він знову стоїть на ногах, готовий продовжувати бій. Спочатку його вважають міфом або пропагандистською вигадкою. Потім - експериментальною біологічною зброєю. Але дуже швидко стає зрозуміло... що це ніяка не вигадка, а реальність. Із цього моменту війна перестає бути звичайною. Такий солдат здатен виконувати найнебезпечніші завдання, від штурму укріплень, прориву оборони та диверсії в тилу ворога, до одиночних місій найрізноманітнішого характеру. Його можна відправити туди, де виживання інших є статистично неможливим. Він стає ідеальним інструментом війни - бійцем, якому не потрібні медики, евакуація чи навіть відчуття страху перед смертю.
Держава, яка отримує контроль над безсмертним солдатом, здобуває безпрецедентну військову перевагу. Один боєць може замінити десятки інших. Його досвід накопичується безмежно: з кожною битвою він стає ефективнішим, адаптується до нових загроз і вчиться на власних смертях. Противник швидко усвідомлює, що знищити його неможливо. Єдиний варіант - ізолювати або затримати. Починається гонка технологій: створюються пастки, що не вбивають, але утримують; зброя, яка не руйнує тіло, а паралізує; методи стримування, що дозволяють тимчасово вивести його з бою. Війна змінює свій характер. Вона більше не зводиться до зіткнення армій, а перетворюється на боротьбу за контроль над єдиною істотою, яка більше не підкоряється законам біології. Політики бачать у ньому стратегічний ресурс, вчені - об’єкт дослідження, генерали - ідеальну зброю.
Безсмертя не означає невразливість до болю. Кожне поранення він відчуває. Кожну смерть - переживає. Скільки разів людина може померти, перш ніж її свідомість почне змінюватися? Що станеться з психікою того, хто пережив сотні або тисячі смертей? Чи залишиться він людиною - чи поступово перетвориться на інструмент, позбавлений емоцій та індивідуальності? Чи має держава моральне право використовувати істоту, яка фізично не здатна загинути, як безкінечний військовий ресурс? І чи є безсмертя даром - чи вічним прокляттям, яке прирікає на нескінченну участь у війні без можливості її залишити?
Поява безсмертного солдата здатна радикально змінити баланс сил на полі бою. Вона відкриває нові можливості для ведення війни, але водночас створює нові ризики та питання, на які не існує простих відповідей. Безсмертя може дати перемогу в окремих битвах. Але воно не гарантує перемоги у війні - і тим більше не гарантує збереження людяності того, хто більше не може померти. І коли конфлікт завершиться, залишиться головне питання: чи справді безсмертний солдат врятував світ - чи лише відкрив нову епоху нескінченного протистояння?